Клінічне визначення
Хронічний енцефаліт — це рідкісний стан, за якого в мозку тривалий час, часто від місяців до років, зберігається запалення. Це запалення може спричиняти стійкі проблеми з мисленням, пам’яттю, судомами та іншими функціями мозку. Воно може бути зумовлене атакою імунної системи на мозок, інфекцією, а іноді — раком в іншій частині тіла.
Епідеміологія та поширеність
Епідеміологічні дані для цієї нозології наразі уточнюються. Підпишіться на оновлення реєстру.
Клінічні прояви
У людей із хронічним енцефалітом можуть бути симптоми, що з часом погіршуються, зокрема сплутаність свідомості, втрата пам’яті, зміни особистості, судоми, труднощі з мовленням або рухами частин тіла, а іноді — втрата свідомості. Симптоми можуть відрізнятися залежно від того, яка ділянка мозку уражена.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Лікарі діагностують хронічний енцефаліт за допомогою комбінації досліджень. Вони можуть включати нейровізуалізацію, наприклад МРТ, люмбальну пункцію для дослідження спинномозкової рідини, аналізи крові для виявлення інфекцій або антитіл, а іноді — біопсію мозку (взяття невеликого зразка тканини мозку) для виявлення запалення або інших причин.
Лікування та терапія
Лікування залежить від причини. Якщо це автоімунний процес, лікарі можуть застосовувати кортикостероїди або інші імуносупресивні препарати. Якщо причиною є інфекція, використовують противірусні або антибактеріальні препарати. Іноді може допомогти лікування основного раку. Також може знадобитися підтримувальна терапія, наприклад протисудомні препарати та фізична терапія.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати хронічний енцефаліт, включають інші типи енцефаліту (наприклад, гострий вірусний енцефаліт), автоімунні захворювання, як-от розсіяний склероз, пухлини мозку, деменцію (наприклад, хворобу Альцгеймера) та певні інфекції, що уражають мозок. Лікарі проводять дослідження, щоб виключити ці стани.
