Астроцитома

Австрія: середня річна захворюваність 4,909; діапазон 1–9 на 100 000. Бельгія: середня річна захворюваність 5,777; діапазон 1–9 на 100 000. Болгарія: середня річна захворюваність 3,768; діапазон 1–9 на 100 000. Хорватія: середня річна захворюваність 4,184; діапазон 1–9 на 100 000. Чеська Республіка: середня річна захворюваність 4,251; діапазон 1–9 на 100 000. Естонія: середня річна захворюваність 4,443; діапазон 1–9 на 100 000. Європа: середня річна захворюваність 4,8; діапазон 1–9 на 100 000; середня точкова поширеність 2,5; діапазон 1–9 на 100 000. Фінляндія: середня річна захворюваність 5,263; діапазон 1–9 на 100 000. Німеччина: середня річна захворюваність 5,829; діапазон 1–9 на 100 000. Ісландія: середня річна захворюваність 5,538; діапазон 1–9 на 100 000. Ірландія: середня річна захворюваність 5,147; діапазон 1–9 на 100 000. Італія: середня річна захворюваність 4,786; діапазон 1–9 на 100 000. Латвія: середня річна захворюваність 3,632; діапазон 1–9 на 100 000. Литва: середня річна захворюваність 4,801; діапазон 1–9 на 100 000. Мальта: середня річна захворюваність 3,392; діапазон 1–9 на 100 000. Нідерланди: середня річна захворюваність 4,544; діапазон 1–9 на 100 000. Норвегія: середня річна захворюваність 5,78; діапазон 1–9 на 100 000. Польща: середня річна захворюваність 3,543; діапазон 1–9 на 100 000. Португалія: середня річна захворюваність 3,931; діапазон 1–9 на 100 000. Словаччина: середня річна захворюваність 3,707; діапазон 1–9 на 100 000. Словенія: середня річна захворюваність 4,523; діапазон 1–9 на 100 000. Іспанія: середня річна захворюваність 5,087; діапазон 1–9 на 100 000. Швейцарія: середня річна захворюваність 5,574; діапазон 1–9 на 100 000. Велика Британія: середня річна захворюваність 5,591; діапазон 1–9 на 100 000.

Симптоми залежать від локалізації пухлини та швидкості її росту. Часто вони з’являються поступово. Наприклад, пухлина в задній частині мозку (задня черепна ямка) може блокувати відтік рідини, спричиняючи головний біль, нудоту, блювання та набряк зорового нерва (папіледему). Судоми при такій локалізації трапляються рідко. У маленьких дітей голова може швидко збільшуватися. Інші симптоми включають двоїння в очах, нечіткість зору, порушення ходи, незграбність, тремтливі рухи та проблеми з мовленням. Пухлини в нижній частині мозку (черв’як мозочка, або vermis) можуть спричиняти широку ходу та порушення рівноваги. Якщо пухлина уражує гіпоталамус, вона може викликати гормональні порушення або проблеми з ростом.

Найкращий тест — МРТ головного мозку з контрастом і без нього. Це дозволяє уникнути радіації, що важливо для пацієнтів із захворюванням під назвою NF1. Якщо пацієнт дуже тяжкий, спочатку може бути виконана КТ. Іноді потрібне зображення всього хребта, щоб перевірити поширення пухлини, але це рідко для найпоширенішого типу (пілоцитарної астроцитоми). На МРТ ці пухлини часто виглядають як кіста з яскравою ділянкою (муральний вузол), яка накопичує контраст. Рідина кісти густіша за нормальну рідину мозку.

Основне лікування — хірургічне видалення пухлини повністю, що може вилікувати захворювання. Якщо пухлина розташована поблизу важливих ділянок мозку, повне видалення може бути неможливим. У такому разі лікарі можуть спостерігати за допомогою регулярних сканувань. Променевої терапії зазвичай уникають, особливо в дітей та людей із NF1, оскільки вона може спричиняти побічні ефекти. Якщо пухлина повертається, може бути виконана повторна операція. Променева терапія або стереотаксична радіохірургія (сфокусоване опромінення) може застосовуватися, якщо пухлину неможливо видалити або вона злоякісна. Хіміотерапія зазвичай не є першим вибором, але деякі таргетні препарати (інгібітори BRAF і MEK) досліджуються. Для скупчення рідини в мозку (гідроцефалії) лікарі можуть встановити дренаж або шунт до або під час операції.

Інші стани, які можуть бути схожі на астроцитому, включають: медулобластому (поширена пухлина мозку в дітей), епендимому, гліому стовбура мозку, гемангіобластому, абсцес і метастази з інших раків. У дорослих найпоширеніший подібний стан — метастази. Лікарі використовують МРТ, а іноді біопсію, щоб відрізнити їх.