Клінічне визначення
Аденовірусна інфекція в імунокомпрометованих пацієнтів — рідкісне вірусне захворювання, яке може спричиняти тяжку, поширену інфекцію в людей з ослабленим імунітетом. Вірус може бути нещодавно набутим або реактивуватися з попередньої латентної інфекції.
Епідеміологія та поширеність
Європа; середнє значення точкової поширеності: 18,0; діапазон точкової поширеності: 1–5 / 10 000.
Клінічні прояви
Симптоми варіюються в широких межах і можуть включати пневмонію (інфекцію легень), коліт (запалення товстої кишки), гепатит (запалення печінки), геморагічний цистит (інфекцію сечового міхура з кров’ю в сечі), запалення нирок, енцефаліт (запалення мозку) або інфекцію в усьому організмі. Тяжкість залежить від віку та імунного статусу, і захворювання може бути небезпечним для життя.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
—
Методи діагностики
Лікарі діагностують цю інфекцію шляхом дослідження зразків крові, сечі, калу або тканин на аденовірус. Вони також можуть використовувати візуалізаційні методи, як-от рентгенографію або КТ, для перевірки залучення органів.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на підтримці функцій органів пацієнта та контролі симптомів. Можуть застосовуватися противірусні препарати, як-от цидофовір, але вони мають побічні ефекти. Зменшення дози імуносупресивних препаратів, якщо можливо, може допомогти організму боротися з вірусом.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть мати подібний вигляд, включають інші вірусні інфекції (наприклад, цитомегаловірус або вірус Епштейна — Барр), бактеріальні інфекції або лікарські реакції. Лікарі повинні виключити їх за допомогою специфічних тестів.
