Клінічний опис та значення
Епіблефарон — це вроджена патологія повіки, при якій додаткова складка шкіри проходить горизонтально по краю верхньої або нижньої повіки, спрямовуючи вії всередину до очного яблука. Це вивертання вій може спричиняти їх тертя об рогівку та кон'юнктиву, що призводить до подразнення, сльозотечі та відчуття стороннього тіла в оці. Найчастіше уражаються нижні повіки, особливо у немовлят і дітей раннього віку, зокрема в осіб східноазійського походження. На відміну від ентропіону, край повіки залишається в нормальному положенні, але надлишкова шкірна складка змінює напрямок вій. Симптоми можуть зменшуватися з віком у міру росту лицьових структур, але стійкі випадки можуть призвести до пошкодження рогівки, інфекції або рубцювання за відсутності належного лікування.
Пов’язані рідкісні захворювання (1)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)